Акціонери повинні мати право розпоряджатися майном банку, що ліквідовується, після задоволення всіх вимог кредиторів. У цій частині українське законодавство необхідно привести у відповідність до європейський стандартів. Таку думку в ексклюзивному коментарі УНН висловив адвокат адвокатського об’єднання "Касьяненко і партнери" Дмитро Касьяненко.
На мій погляд, акціонери, як одні із власників банку, повинні мати певні права у процесі ліквідації їхнього активу. Проте, ці права мають бути чітко обмежені та регульовані відповідно до законодавства України та стандартів Європейського союзу, щоб забезпечити захист інтересів усіх кредиторів та дотримання принципів прозорості та справедливості
Він наголосив, що під час ліквідації банку, який не є банкрутом, важливо зберегти порядок задоволення вимог кредиторів, який визначений у законодавстві.
"Акціонери мають право розпоряджатися майном банку лише після повного задоволення вимог кредиторів, що є ключовим принципом банківської ліквідації", – додав адвокат.
При цьому, за його словами, для врегулювання цих відносин може знадобитися внесення змін до чинного законодавства, що вимагатиме не лише правового аналізу поточної ситуації, а й глибокого розуміння потенційних економічних наслідків.
"Законодавчі зміни повинні враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін, включно з кредиторами та акціонерами, а також забезпечити стабільність та прогнозованість банківської системи. Політична воля відіграє суттєву роль у цьому процесі, адже саме вона може сприяти або гальмувати ухвалення необхідних реформ. Ефективне впровадження змін вимагає консенсусу між законодавчою та виконавчою владами, а також підтримки від бізнес-спільноти і громадськості", – додав Касьяненко.
За його словами, у будь-якому випадку, правові ініціативи мають бути збалансованими, продуманими та спрямованими на забезпечення стабільності фінансової системи, захист прав кредиторів та інвесторів, а також на підтримку здорового функціонування економіки
Касьяненко додав, що в контексті процедури ліквідації платоспроможного банку важливо розуміти, що відповідність європейським стандартам залежить від декількох факторів, включаючи дотримання принципів прозорості, справедливості та ефективності в процесі ліквідації.
Згідно з європейськими стандартами, які відображені, зокрема, у Директиві ЄС щодо санації та ліквідації кредитних інституцій, Директиви Європейського парламенту і Ради ЄС від 4 квітня 2001 року про реструктуризацію та ліквідацію кредитних установ, процедура ліквідації має забезпечувати максимально можливе задоволення вимог кредиторів та інтересів акціонерів. Пріоритетом є забезпечення стабільності фінансової системи та захист вкладів.
Як приклад Касьяненко навів закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури виведення з ринку банку в умовах воєнного стану", який, на його переконання, вносить важливі зміни до процесу виведення банку з ринку під час воєнного стану, а також ставлення до цього європейських стандартів.
За його словами, цей закон, який регулює важливі аспекти банківської системи в умовах кризи, включає важливу норму про гарантії вкладів фізичних осіб, зокрема, встановлює граничну суму відшкодування обсягом 200 тисяч гривень. Однак, документ передбачає виключення з цієї гарантії для вкладів осіб, які підпадають під міжнародні санкції, окрім держав-агресорів. Це рішення є досить контроверсійним і може вплинути на стабільність банківської системи.
Щодо європейських стандартів, такі заходи можуть вважатися недостатніми, адже вони можуть відходити від принципів, закладених у Директиві ЄС про системи гарантування вкладів. Окрім того, європейська практика вимагає, щоб будь-яке обмеження права власності супроводжувалося адекватними заходами компенсації, що відповідають принципам законності та пропорційності.
"Необхідно також зазначити, що європейський підхід до відшкодування збитків під час ліквідації банку вимагає наявності альтернативних джерел компенсації. Це гарантує, що власники акцій мають можливість отримати відшкодування в різних формах, що є важливим для забезпечення їхніх прав. Враховуючи вищевказане, можна припустити, що наш законодавчий процес потребує додаткового узгодження з європейськими нормами та практикою, щоб забезпечити ефективний захист прав і інтересів всіх учасників фінансової системи, включаючи вкладників, акціонерів та інших залучених сторін", – зазначив Касьяненко.
В ідеалі, процес ліквідації платоспроможного банку, на думку Касьяненка, повинен передбачати чітке визначення порядку та умов реалізації активів, а також врегулювання зобов'язань.
"Після повного задоволення всіх зобов'язань перед кредиторами акціонери повинні мати право розпоряджатися залишковим майном, оскільки це відповідає базовим принципам власності та корпоративного управління. Враховуючи це, можлива потреба у зміні законодавства України в частині прав акціонерів під час ліквідації банку, але будь-які зміни мають бути виважені та сумісні з міжнародними стандартами та практикою. Такі зміни мають бути спрямовані на підвищення ефективності процесу ліквідації, у той же час забезпечуючи захист прав усіх сторін, включно з міноритарними акціонерами", – підкреслив Касьяненко.
Нагадаємо
Попри війну в Україні процес виведення банків з ринку не зупинився. Так, з 24 лютого 2022 року процес ліквідації був розпочатий щодо 8 банків. Цього року вперше в Україні під ліквідацію і позбавлення ліцензії потрапили не лише банки-банкрути, а й прибуткові установи - йдеться про банк "Конкорд". Процес позбавлення банківської установи ліцензії відбувається без суду. Звісно, власники, акціонери банків можуть оскаржувати рішення регулятора - НБУ, уже після ухвалення ним рішення про ліквідацію банку, однак, загалом процес виведення банківської установи з ринку, якщо він запущений, є безповоротним. Окрім того, в Україні не урегульовано питання проведення ліквідації прибуткового банку. Як заявляла співвласниця банку "Конкорд" Олена Сосєдка, на момент оголошення регулятором рішення про ліквідацію банку високоліквідних активів у фінустанові вистачало, аби провести всі необхідні виплати за 2-3 тижні. Але процес ліквідації банку жорстко зарегульовано законодавчо і загалом може тривати до трьох років.