Деталі
Вважається, що більшість планет зустрічають свій кінець, коли їхня зірка-господар вичерпує енергію, перетворившись на Червоного гіганта, який сильно розширюється, пожираючи все чому не пощастило опинитися на його шляху.
Астрономи раніше спостерігали наслідки цього процесу до і після, але ніколи раніше не бачили планети у процесі поглинання.
Кишалай Де, науковий співробітник Массачусетського технологічного інституту США і провідний автор нового дослідження опублікованого в журналі Nature, сказав, що випадкове відкриття розгорталося як "детективна історія".
"Все почалося близько трьох років тому, коли я переглядав дані дослідження Zwicky Transient Facility, яке щоночі робить знімки неба", - сказав Де на онлайн-пресконференції.
Він натрапив на зірку, яскравість якої раптово збільшилася більш ніж у 100 разів за 10-денний період. Зірка знаходиться в галактиці Чумацький Шлях, приблизно за 12 000 світлових років від Землі, неподалік сузір'я Орла. Інфрачервоний космічний телескоп NASA NEOWISE показав, що за кілька місяців до спалаху з цього району почав вилітати пил.
Група дослідників з Массачусетського технологічного інституту, Гарварда і Каліфорнійського технологічного інституту встановила, що поглинута планета була газовим гігантом з масою, аналогічною Юпітеру, але знаходилася так близько до своєї зірки, що зробила оборот по орбіті всього за один день.
Зірка, дуже схожа на Сонце, поглинула планету протягом 100 днів. Яскравий вибух стався в останні 10 днів, коли планета була повністю зруйнована.
Мігель Монтарж, астроном Паризької обсерваторії, який не брав участі в дослідженнях, зазначив, що зірка на тисячі градусів гарячіша за планету.
"Це все одно, що покласти кубик льоду в киплячий котел", - сказав він.
Морган Маклауд, постдоктор Гарвардського університету та співавтор дослідження, сказав, що більшість із тисяч планет, відкритих досі за межами Сонячної системи, "зрештою спіткає ця доля".
Райан Лау, астроном та співавтор дослідження, сказав, що відкриття "каже про швидкоплинність нашого існування".
"Після мільярдів років життя нашої Сонячної системи наші власні кінцеві етапи, ймовірно, завершаться останнім спалахом, який триватиме лише кілька місяців".
Тепер, коли астрономи знають, що шукати, вони сподіваються, що невдовзі зможуть спостерігати, як багато інших планет поглинаються їхніми зірками.