Психолог назвала кілька причин популярності образу Лебіговича.
Цитата
“Першою причиною може бути те, що місце "народного президента", яке свого часу посів Володимир Зеленський, нині вакантне. Президент повністю занурений у військовий порядок денний, і нині скоріше протистоїть суспільству за низкою істотних питань (у тому числі корупції), ніж є частиною цього суспільства. Більш того, ми бачимо, що "народний президент" - це частина карнавальної культури, він має бути кумедним, скидатися скоріше на пародію на президента, ніж канонічним лідером нації. Тобто попри всю героїчну боротьбу за незалежну Україну відносини громадян із державою – як системою інституцій – залишаються вкрай складними”, - сказала Світлана Чуніхіна.
Вона також зазначила, що зараз українці активно використовують гумор як спосіб опанувати жахливу реальність. Політика стоїть поруч із війною, проте вона не є війною в прямому сенсі, тому її зручно висміювати.
Ще одна причина полягає в тому, що під час війни єдиною можливою формою політичної участі для громадян є самоорганізація і волонтерство для армії. Тому кожна помітна фігура на цьому полі – а Михайло Лебіга акумулює донати у вагомих обсягах – автоматично набуває політичної ваги”, - зауважила політична психологиня.
І четвертою причиною популярності Лебіговіча стало те, що він "мемний". Також Чуніхіна додала: “Це нова якість публічних персон цифрової доби, як здатність подобатися – у доцифрову епоху. Цьому неможливо навчитися, це природна властивість людини”.
Політична психологиня зауважила, що хоча й для своєї цільової аудиторії Лебігович є частиною реального життя, він буквально змінює фізичні тіла людей, які набивають собі тематичні тату. Перспективи стати президентом або депутатом нині туманні.
“Для досягнення цієї мети знадобиться більш складний комплекс технологій і більш стала та вкорінена в соціальний контекст мільйонів людей популярність. Але Україна – це країна сюрпризів, тому нічого неможливого тут немає”, - сказала Світлана Чуніхіна.
Також, чи розхитує популярність Лебіговіча ситуацію в країні, даючи враження, що можна легко привести до влади будь-кого і без відповідних знань, буде залежати від того, наскільки тривалим буде життя цього мему, вказала вона.
“Меми зазвичай мають короткий життєвий цикл. Я не думаю, що мем про Лебіговіча зможе розхитати ситуацію в країні, яку ніяк не може розхитати путін з усіма своїми танками, ракетами і кувалдами”, - зауважила Світлана Чуніхіна.
На запитання, чи можна сказати, що політичні технології в Україні переходять на новий рівень та тепер, аби набрати свій електорат, треба ставати героями мемів, смішних відео тощо, Чуніхіна відповіла наступне: "Політичні технології постійно еволюціонують, вдосконалюються, ускладнюються. Цифровий простір відкриває небачені раніше можливості доступу до свідомості аудиторії, таргетування, емоційного зараження тощо. Але автоматично жоден мемний кандидат або народний президент виборів не виграє. Потрібна кропітка робота передвиборних штабів".
"Однак, безумовно, Лебігович – це симптом стану суспільної свідомості, принаймні тих сегментів, де він завірусився”, - підсумувала політична психологиня.
Доповнення
“Депутата” Лебіговича звуть Михайло Лебіга - український блогер, стример на платформі Тwitch та тік-токер. На одному зі своїх стримів він критикував дебати між Ющенком та Януковичем. Однак, критика була настілки чіткою й переконливою, що люди вирішили зробити із нього “депутата”, а й потім й кандидата у президенти України. Прихильники почали робити з Лебіговичем афіші для бордів, відео нібито з дебатів, розклеювати його нібито “агітаційні листівки” на стовпах, машинах тощо. Через це стример за лічені дні став героєм мемів. Популярність смішних картинок з “новообраним депутатом” настільки швидко поширилася, що відомі українські телеведучі та депутати Верховної Ради почали питати “Хто такий Лебігович?”, а підлітки почали писати під усіма відео у мережі TikTok “голосую за Лебіговича” та “Лебігович наш президент”.