Офіційний Єреван, близький, як відомо, до російської влади, ніяк не реагує на подібні прояви вандалізму, толеруючи такі погляди значної частини вірмен. Нагадаємо, що 23 квітня під час факельної ходи в Єревані безкарно було спалено прапори Туреччини та Азербайджану. Ще раніше, 14 квітня співробітник громадського ТБ Вірменії Арам Ніколян спалив прапор Азербайджану на церемонії відкриття чемпіонату Європи з важкої атлетики у Єревані. Як повідомили пізніше ЗМІ Молдови та Румунії, проросійські сили в Єревані, особливо найбільша опозиційна фракція в парламенті, яку очолює друг Путіна Роберт Кочарян, активно підтримали цей вчинок. Понад те, Ніколян, вчинивши наругу над державним символом, став ледь не національним героєм в публічному просторі.
Появі листівок на будівлях Єревану передувала низка публікацій у західних та українських ЗМІ, в тому числі The New York Times і The Telegraph, про виняткову роль Вірменії як логістичної опори російсько-іранського альянсу. Йшлося зокрема про її активну участь у нелегальному імпорті обладнання військового призначення з Ірану до РФ. Як зазначали джерела, тільки за минулий рік товарообіг між Тегераном та Єреваном збільшився майже удвічі попри демонстрацію урядом начебто Західного курсу країни.
Як відомо, скандал з прапором стався і нещодавно на чемпіонаті світу з латиноамериканських танців. Українській парі заборонили виходити на паркет із синьо-жовтим стягом нібито через регламент змагань. Мовляв, спорт - не місце для політики.