КИЇВ. 27 вересня. УНН. Війна руйнує звичний світ навколо нас. Руйнує примарну стабільність, яку кожен з нас будує у своїй голові й навколо себе. Кожен з нас хоче мати свою зону комфорту, хоча б вірити в її існування. Це справедливо і для підприємців, які будують бізнес в Україні. Здавалося б, де український бізнес і де зона комфорту?
Що з цього приводу думає бізнес УНН запитав у Олександра Кацуби — українського підприємця, експерта у сфері енергетики, власника компанії АЛЬФА ГАЗ.
Далі наводимо повну відповідь представника бізнес-спільноти.
"Саме повномасштабне вторгнення росії наочно продемонструвало нам, що все те, що ми вважали нестабільністю і непередбачуваністю, було дуже переоціненим.
Тож, повномасштабна війна стала шоком для усіх. І для бізнесу в тому числі. Перші кілька тижнів єдине, що ми з партнерами робили – донатили та рятували співробітників з місць бойових дій. Потім почали оговтуватися, налагоджувати процеси й повертатися до операційної діяльності. Але невизначеність домінувала й домінує досі. Все ще у підприємство, що працює, може прилетіти ракета, можуть мобілізувати ключових співробітників чи станеться чергова хвиля блекаутів через терористичні атаки росіян. І це з нами ще надовго.
Ми всі сподіваємось, що війна завершиться 2024 року, як рік тому сподівалися на 2023. І ми будемо молитися, щоб так і було. Але ми не можемо цього гарантувати, можемо тільки зробити все можливе, щоб так і було. Та щоб відшукати стабільність у голові й у справах, ми маємо думати про майбутнє. Планувати розвиток бізнесу, будувати механізми адаптації до нових викликів, шукати нові ринки й механізми оптимізації.
Ми на собі переконалися, що планування створює відчуття, що бізнес працює і долає труднощі не просто так: попереду майбутнє, за яке варто боротися. Війна скоротила горизонт планування з двох-трьох років до 3-12 місяців. Бо занадто багато факторів невизначеності нас супроводжують. Але кожен з напрямків бізнесу, в яких ми працюємо, – і фінансові послуги, і газова промисловість, і медіабізнес – розвиваються й адаптуються, знаходять нові джерела доходу, дають роботу людям і дозволяють мені й партнерам донатити на потреби Збройних сил України.
Зараз ключові пріоритети планування – збереження життя та доходів наших співробітників; збереження лояльності клієнтів і пошук нових; вихід на іноземні ринки, щоб диверсифікувати джерела доходів; оптимізація витрат і бізнес-процесів. Планування дає можливість визначати ключові пріоритети, адаптувати процеси під виклики, які щодня створює для нас російська окупаційна армія. Саме така пріоритезація дозволяє розуміти, нащо продовжувати працювати, залишатися в країні й продовжувати розбудовувати бізнес всупереч всьому.
Планування, адаптація і рух вперед дозволяє долати ту жахливу рутину, яка нас оточує та буде оточувати: смерті людей, ракетні атаки, “шахеди”, страх за рідних і близьких будуть супроводжувати нас ще довго. Планування й бачення, що буде далі, дозволяє і власникам, і менеджменту перемикнутися на моделювання кращого і більш ефективного майбутнього. Що насправді дозволяє як мінімум втриматися на поточному рівні.
Формування бачення розвитку зменшує рівень психологічної напруги як на індивідуальному, так і на колективному рівні, зменшує напруження менеджменту і працівників. Так, в бізнесі простіше абстрагуватися від навколишніх подій, ніж в особистому чи родинному житті. Саме бізнес дозволяє сформувати більш оптимістичні чи хоча б нейтральні очікування.
Саме під час гострих криз планування дає можливість раціонально розподіляти ресурси – і позбутися усього зайвого. Саме довгострокове планування дає змогу будувати пріоритети в операційній діяльності. І, зрештою планування дозволить виявитися найбільш готовим до часів відновлення і післявоєнного розвитку. Адже про всі війни ми знаємо тільки те, що вони рано чи пізно завершуються.
Що робити, щоб плани були ефективними? Ми з партнерами визначили для себе 4 ключові правила:
1. Думати поліваріантно. Плани мають передбачати сценарії розвитку подій. Оптимістичний, консервативний, песимістичний, катастрофічний. Кожен з них має передбачати критерії, які його визначають; загальний план дій на випадок реалізації; можливі наслідки та план дій після настання.
2. Плани мають бути гнучкими. Занадто детальні та жорсткі плани й в мирний час складні до реалізації, а в час війни, крім конкретних кроків, мають передбачати певну гнучкість, адаптивність і можливість оперативно їх змінити. Це додає впевненості та є прямим наслідком першого пункту.
3. Намагайтеся уникати зайвих емоцій. Ми всі віримо у швидку перемогу на емоційному піку, і майже всі впадаємо у відчай, коли знаходимося в емоційному піке або просто втомилися. Нам усім буває страшно і це нормально. Але у плануванні це не працює. Ви маєте пропрацьовувати план, наприклад, безперервної роботи бізнесу, взаємодії з постачальниками та клієнтами в умовах блекауту. Визначити потрібні ресурси й процедури. Це поставить вас над емоціями.
4. Мати позитивні сценарії. Власник чи ТОП-менеджер повинен мати достатньо аргументів, щоб мотивувати людей. Демонструвати, чому релокація краще ніж збереження підприємства на місці. Доводити, що вихід на ринок Польщі – важлива диверсифікація, а не хаотичне рішення. Аргументувати, що план збереження роботи під час блекауту – це збереження клієнтів і доходу працівників. Бо кожен виклик – це нова можливість.
Сценарій майбутнього дозволить пережити виклики, навіть якщо ви малий чи середній бізнес. Багато як великих корпорацій, так і маленьких крамничок не переживають кризи й потрясіння, бо впадають у вир управлінського колапсу, коли плани не працюють, а менеджмент охоплює паніка і приймаються сотні неправильних рішень. Цього завжди можна уникнути, якщо з холодною головою дивитися у непросте майбутнє. Обмінюватися думками з партнерами, менеджментом, співробітниками, ключовими контрагентами. Тоді якість планування зросте на порядок, навіть якщо ви плануєте у темряві під час відключень світла.
Картина майбутнього та планування вселяє в нас спокій. Мозок малює картину майбутнього – і почувається спокійніше. Краще адаптується до нової реальності. Планування заряджає енергією. А це все в комплексі дає надію, мету і сенс. І в бізнесі, і в особистому житті. А це найголовніше, що треба, щоб пережити війну і зустріти мирні часи сильнішими".