Вчені у ході дослідження зафіксували взаємодії в 3-х океанах: Індійському, Тихому й Атлантичному.
Деталі
Науковці з'ясували, що риби вважали за краще шкрябатися на акулах. Впливав також їхній розмір. Зокрема, дрібні риби рідше скрабувалися, можливо, через ризик стати здобиччю. Але всі види більше дряпають голову та боки. Саме на цих ділянках знаходяться багато областей, які найбільше страждають від пошкодження паразитами, включаючи очі, ніздрі, зябра та систему бічних ліній, що проходять по боках тіла риби.
Як зазначається, взаємодія з акулами буває різною. У ході спостережень з'ясувалося, що тунець мав дуже організований вигляд — намагався притиснутися до акули у своєрідній черзі. Натомість райдужна макрель була неспокійною та підпливала хаотично. Але всі хотіли потрапити ближче до шкіри акули.
Шкіра акули складається з невеликих зубоподібних структур, які називаються дермальними дентикулами. На дотик вона нагадує наждачний папір (і в доіндустріальні часи її використовували саме з цією метою), що робить її особливо придатною поверхнею для дряпання.
Висновок вчені зробили після аналізу тисячі годин відео з підводних камер. Зібрані дані були потрібні для визначення тенденцій чисельності популяції. Але під час перегляду побачили тунця, який наближався до хвоста шовкової акули та залишався там деякий час. Поступово змогли виявити такі ж взаємодії в інших видів риб. Учені кажуть, що така інтеракція в океані є надзвичайно важливою.
Доповнення
Водночас дослідники б'ють на сполох через скорочення популяцій акул. Їхнє зникнення чимало нашкодить рибам, які не зможуть знайти нові пости. Це може мати ефект нокдауну. Однак ці спостереження проводили в регіонах із відносно здоровою популяцією. Учені планують вивчати поведінку тварин у віддалених екосистемах океану. Також вони вважають, що ця робота допоможе виявити інші види учасників цієї взаємодії.
Нагадаємо
Дослідники виявили в Австралії скам'янілі рештки панцирної риби, яка жила на Землі 380 млн років тому, деякі її органи чудово збереглися.