Деталі
Докази вказують, що вбивства були частиною навмисних та систематичних зусиль щодо безжального забезпечення шляху до столиці Києва. Солдати допитували і стратили беззбройних чоловіків боєздатного віку, а також вбивали тих, хто мимоволі переходив їм дорогу - чи то діти, які тікали із сім'ями, чи місцеві жителі, сподіваючись знайти продукти чи люди, які просто намагалися повернутися додому на велосипедах.
Репортери Times провели кілька місяців у Бучі після виведення російських військ, опитуючи мешканців, збираючи величезну кількість відеозаписів із камер відеоспостереження та отримуючи ексклюзивні записи з урядових джерел. У Нью-Йорку слідчі Times проаналізували матеріали та реконструювали вбивства на цій одній вулиці з точністю до хвилини. Деякі з найбільш викривальних доказів причетності 234 полку включали записи телефонних розмов і розшифровані позивні, які командири використовували на російських радіоканалах.
Ось деякі з основних висновків розслідування.
Хоча в Бучі знаходилися різні військові частини - і кількість загиблих по всьому місту досягла понад 400 осіб - The Times назвала 234-й десантно-штурмовий полк, що базується в Пскові, головним винуватцем вбивств. Подібні повітряно-десантні підрозділи вважаються одними з найбільш підготовлених та оснащених у російській армії. Докази причетності 234 полку включають військову техніку, значки на формі, радіопереговори та пакувальні листи на ящиках з боєприпасами. Військові експерти з Janes та Інституту вивчення війни надали інформацію про російську бронетехніку та її маркування, а також про тактичні операції, які можна побачити у візуальних свідченнях.
Жителі Бучі розповіли, що коли їх допитували російські солдати, у них часто відбирали телефони. Запідозривши, що солдати також могли забрати телефони жертв, кореспонденти отримали від української влади базу даних усіх дзвінків та повідомлень, які надійшли з району Бучі до росії протягом березня. Опитуючи родичів жертв, вони зібрали їхні телефони та перевіряли, чи є вони у базі даних. "Виникла лякаюча закономірність: солдати зазвичай використовували телефони жертв, щоб дзвонити додому в росію, часто через кілька годин після того, як вони були вбиті", - йдеться в розслідуванні журналістів.
Проаналізувавши телефонні номери, набрані російськими солдатами, і виявивши профілі у соціальних мережах, пов'язані з членами їхніх сімей, The Times підтвердила особу двох десятків десантників як членів 234 полку.
"У багатьох випадках ми опитали їхніх родичів і поговорили з деякими з самих солдатів, двоє з яких підтвердили, що вони служили у 234 полку і служили в Бучі. Ми зіставили наші висновки з особистими даними, отриманими з офіційних російських баз даних, що просочилися, і наданих Центром перспективних оборонних досліджень", - йдеться в повідомленні.
"Ми розглянули свідчення про смерть більшості жертв, і основною причиною смерті були вогнепальні поранення", - зазначають вони.
Жертвами стали жителі Бучі або сусідніх міст різного віку та професій. Серед жертв, убитих російськими десантниками 5 березня, були 52-річна Таміла Міщенко та її 14-річна донька Ганна. Вони були серед чотирьох жінок, які втікали з Бучі, коли російські солдати обстріляли їхній синій мікроавтобус.
Вбивства не були випадковими актами насильства. Жертви на вулиці Яблунській не загинули внаслідок перехресного вогню між російськими та українськими військами і не були застрелені помилково "в тумані війни".
"Наше розслідування показує, що російські війська навмисно вбили їх, мабуть, у рамках планомірної операції із зачистки шляху до столиці. Десятки мирних жителів було розстріляно. В інших випадках чоловіків, підозрюваних у зв'язках з українськими військовими, заарештовували та стратили", - зазначають розслідувачі.
Командир полку підполковник Артем Городилов керував діями десантно-штурмового підрозділу у Бучі. Слідчі Times отримали документи, що підтверджують позивний, який він використав під час радіозв'язку зі своїми військами. Камери спостереження на вулиці Яблунській зафіксували деякі з цих радіопереговорів, встановивши, що командував підполковник Городилов, а двоє солдатів 234 полку, які служили в Бучі, підтвердили в інтерв'ю, що він був там.
Після відступу російських військ із Київської області підполковник Городилов у квітні отримав звання полковника від тодішнього начальника Повітряно-десантних військ генерал-полковника Андрія Сердюкова. Церемонія пройшла за кілька днів після того, як з'явилися шокуючі кадри з Бучі.
"Ні генерал Сердюков, ні тодішній безпосередній начальник полковника Городилова генерал-майор Сергій Чубарикин публічно не оголошували про розслідування кривавої бійні у місті, незважаючи на загальне обурення кадрами. Як вищі офіцери, вони зрештою несуть відповідальність за дії сил, які були під їх командуванням. Не зупиняючи і не розслідуючи звірства у Бучі, вони зрештою могли нести за них відповідальність.
Міноборони росії, посольство росії у Вашингтоні та полковник Городилов не відповіли на запити про коментарі", - додали у виданні.