Так, впродовж останніх місяців у чилі покупців продукції ОГХК стали з'являтися досить дивні компанії, які раніше були невідомі на ринку і не мають досвіду роботи з рідкісноземельними мінералами.
Насамперед це стосується польської компанії Agroorganika Polska sp zoo. У липні-серпні цього року вона відвантажила 132 тонни рутилового концентрату і 44 тонни цирконового концентрату через вантажний термінал у ризькому порту KS Terminal (Латвія) для заявленого покупця в Індії. Кінцевим одержувачем виступив MSC Agency (India) PTV. Ltd. (Mumbai Port Trust, INDIA, морський перевізник). Проте до сьогодні ця компанія так і не надала жодного документа, що підтверджує заявку на відвантаження, а обидві партії мінералів досі так і лежать на території терміналу в Ризі. Це створює підозру, що цей товар незабаром виявиться не в Індії, а в Росії.
Ще один новий партнер ОГХК - австрійська A5 Trading, яка також раніше ніколи не працювала з титановою сировиною, але останнім часом стала освоювати нове поле діяльності. Компанія створена у липні 2022 року і перебуває під управлінням одного з одіозних дніпровських бізнесменів. Куди вона збирається продавати титанову сировину – не відомо.
Також продукція ОГХК активно відвантажується польською компанією TIMR Sp.zoo на кілька турецьких компаній – POYRAZ HAMMADDELER SANAYİ TİCARET LİMİTED ŞİRKETİ та COLOR PRISMA KIMYA SAN. TIC. AS. Як зазначає видання, ці невеликі турецькі компанії виступають як перевалочна база і ліцензійний склад, звідки товар далі йде до Росії. Так, COLOR PRISMA KIMYA SAN. TIC. AS поставила ринку РФ 15% цирконієвого концентрату від усього ввезеного обсягу для ТОВ "МІНКО РУС". В експорті POYRAZ HAMMADDELER на частку росіян припадає 18,1%. При цьому турецькі посередники часто навіть не морочаться із заміною оригінальної упаковки ОГХК з українським маркуванням.
На думку ЗМІ, система контролю за експортом титанової продукції на ОГХК є неефективною та корупційною. Рішення про проведення додаткових звірок та перевірок за контрактами на ОГХК приймаються вже за результатами скандалів, а не завчасно і щоб уникнути останніх. Допуск до контрактів є надмірно забюрократизованим і залежить від великої кількості погоджень із держорганами, але водночас є якийсь власний аудит, на підставі якого приймаються рішення про співпрацю, якщо немає явних заперечень. Як це працює на практиці – незрозуміло, але саме цим пояснюється традиційна велика кількість офшорів, прокладок-одноденок та інших корупційних старт-апів серед партнерів ОГХК, тоді як системні гравці постійно нарікають на штучні перепони у роботі з продукцією держкомпанії.