Деталі
Як зазначає видання, через тридцять п’ять років після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції, реакції поділу знову “тліють” в уранових паливних масах, похованих глибоко всередині реакторного залу.
“Це схоже на тліюче вугіль в ямі для барбекю”, — розповів виданню хімік-ядерник з Університету Шеффілда Ніл Хаятт.
Тепер українські вчені щосили намагаються визначити, чи зникнуть реакції самі по собі або будуть потрібні надзвичайні заходи, щоб запобігти ще одну аварію.
Датчики відстежують зростаюча кількість нейтронів — сигнал ділення, що виходить із однієї недоступною кімнати, повідомив минулого тижня під час обговорення демонтажу реактора Анатолій Дорошенко з Інституту проблем безпеки атомних електростанцій (ІСПАЕС).
“Є багато невизначеностей. Але ми не можемо виключити можливість (аварії — ред. Science) ”, - говорить Максим Савельєв з ІСПАЕС.
Кількість нейтронів повільно зростає, каже Савельєв, припускаючи, що для того, щоб придумати, як придушити загрозу, в запасі є ще кілька років.
Повідомляється, що так як вода уповільнює нейтрони і, таким чином, збільшує їх шанси вразити і розщепити ядра урану, після сильних дощів через просочування води в тріщини і інші проблемні місця саркофага спостерігалося різке збільшення (в 50-70 разів) щільності потоку нейтронів. У 1990-му році після зливи вчений з Чорнобиля пробрався в пошкоджений реакторний зал і розпорошив 1%-й розчин азотнокислого гадолінію, який поглинає нейтрони на паливовмісних матеріал. Після цього, фон впав до колишніх значень.
Через кілька років на даху Укриття встановили спрінклери для розчину нітрату гадолінію. Але це не може ефективно перешкодити потенційно небезпечним процесам в деяких підвальних приміщеннях, сказано в статті.
Передбачалося, що будь-який ризик виникнення критичної ситуації зникне, коли в листопаді 2016 роки над Укриттям буде встановлений масивний Новий безпечний конфайнмент (НБК).
Однак незважаючи на установку, в деяких місцях на сьогодні відзначається зростання кількості реєстрованих датчиками нейтронів. Зокрема, воно майже вдвічі збільшилася за чотири роки в приміщенні 305/2, де знаходяться тонни ТСМ.
Оскільки вода продовжує відступати, є побоювання, що “реакція поділу прискорюється експоненціально”, говорить Хаятт, що призводить до “неконтрольованого вивільнення ядерної енергії”. Реакція некерованого розподілу в ТСМ може статися після того, як тепло від ділення випарує воду, що залишилася. Проте, зазначає Савельєв, хоча будь-яка вибухова реакція буде стримуватися, вона може загрожувати обрушити нестійкі частини хиткого Укриття, заповнивши НБК радіоактивним пилом.
Усунення загрози — непросте завдання. Рівні радіації в 305/2 не дозволяють підійти досить близько для установки датчиків. Одна з ідей полягає в тому, щоб розробити робота, який зможе витримувати інтенсивне випромінювання досить довго, щоб просвердлити отвори і вставити балони з бором, які будуть діяти як стрижні управління і поглинати нейтрони. Тим часом ІСПАЕС намір посилити моніторинг двох інших областей, де ПММ можуть стати критичними.
Відновляються реакції ядерного ділення — не єдина проблема, з якою стикаються в Чорнобилі, пише видання. Так, під впливом інтенсивної радіації і високої вологості ТСМ розпадаються, породжуючи ще більше радіоактивного пилу, що ускладнює плани демонтажу Укриття. Так, у випадку з ТСМ під назвою “Слонова нога” через його щільності вченим доводилося використовувати автомат Калашникова, щоб відрізати шматок для аналізу.
“Тепер він більш-менш має консистенцію піску”, — каже Савельєв.
Відзначається, що Україна давно мала намір поховати ТСМ і зберегти їх в геологічному сховищі. До вересня планується розробити для цього всеосяжний план. Але оскільки життя в “Укритті” все ще вирує, поховати неспокійні останки реактора може бути важче, ніж будь-коли, підкреслює автор статті.
Довідка
Аварія на Чорнобильській АЕС, розташованої в Київській області України, сталася 26 квітня 1986 року. Під час випробувань турбогенератора на четвертому енергоблоці станції стався вибух і пожежа, що призвели до найбільшої катастрофи в історії атомної енергетики. В результаті викиду радіоактивних матеріалів близько 600 осіб з числа персоналу станції і пожежників отримали високі дози опромінення, 28 з них померли протягом 1986 року.
Радіоактивного забруднення зазнали понад 200 тис. кв. км, з них 70% — на території України, Білорусі та Росії. Найбільш забруднені були північні райони Київської і Житомирської областей тодішньої Української РСР, Гомельська область Білоруської РСР і Брянська область РРФСР. Радіоактивні опади випали навіть в Ленінградській області, Мордовії і Чувашії. Згодом забруднення було відзначено в арктичних областях СРСР, Норвегії, Фінляндії та Швеції. У ліквідації наслідків катастрофи брали участь понад 600 тис. чоловік.
Що було раніше
Як повідомляв УНН, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) продовжить надавати підтримку Україні в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС).