Одразу дамо спойлер: головне – дотримуватися вимог банальної гігієни зору. Їх, до речі, небагато.
Отже, щоб зрозуміти вплив вмикання й вимикання світла, треба зробити короткий екскурс в анатомію. Завдяки зоровій системі людина отримує до 90% інформації про навколишнє середовище. Наш зоровий аналізатор складається з центрального та периферичного відділів. Центральним є головний мозок. По суті, ми бачимо не очима: зображення лише проєктується в оці й далі передається в мозок. Тож око вважається вже периферичним відділом. У сітківці функціонує безліч клітин, спрощено назвемо їх фоторецепторами. В них від подразнення світлом формується зоровий імпульс, який потім передається довгими клітинами в головний мозок.
Як реагує око на увімкнення-вимкнення світла
Є така функція, як звуження й розширення зіниці. Це адаптивна реакція організму у вечірній час. Коли темно або сутінки, зіниці розширюються. Коли ж ясна погода чи ми раптом бачимо яскраве світло, зіниці звужуються. Так діє компенсаторний механізм. Навіщо він потрібний? Чому зіниця змінює свій розмір? Щоб на сітківку потрапило більше світла й відбулося подразнення фоторецепторів для якісного зору. Увечері, особливо в темряві, ми бачимо набагато гірше: не чіткі предмети, а їхні силуети. Тож зіниці розширюються для компенсації, аби більше променів потрапило на сітківку.
На здорову людину в разі вимкнення світла розширення зіниць не впливає негативним чином. Це нормальна реакція організму. Проте може підвищуватися внутрішньоочний тиск, тому людям із глаукомою треба бути уважними. Їм слід читати, працювати за комп'ютером, дивитися телевізор тільки за умови гарного освітлення, щоб не провокувати розширення зіниць.
Міф про втрату зору, якщо читати вночі
Мабуть, багатьом у дитинстві казали, що читання за поганого освітлення псує очі й призводить до погіршення зору. Проте на сьогодні немає науково обґрунтованих даних, що цей чинник може спричинити органічні зміни в оці.
До чого ж веде читання при недостатньому освітленні? Передусім до дискомфорту. Вам буде просто незручно працювати, відтак ви не прочитаєте щось дрібне або не роздивитеся важливих деталей. Це те, що стосується суто освітленості.
Якщо ж вам комфортно читати при світлі свічки чи ліхтарика й на допустимій відстані тримати книгу, чому б ні? Отже, погане освітлення жодним чином не впливає на око.
Насправді важлива відстань
Так ми дійшли до того, що дійсно псує зір. Згідно з правилами гігієни безпечна відстань до книги для здорової людини має бути 30–40 см, у крайньому разі до 50 см, а до монітора комп'ютера – 60–80 см.
Що ж відбувається, коли вимикають світло й для роботи ми використовуємо промінь ліхтарика, свічки чи іншого джерела? Самі того не помічаємо, як починаємо наближати предмети, книгу тощо до себе. Часто освітлення, щоб усе роздивитися, недостатньо, тому ми рефлекторно нахиляємося до предмета. Іноді для більшої чіткості присуваємо до книги ліхтарик, а іноді підносимо її ближче до обличчя. Відстань зменшується, що негативно впливає на зір, зокрема на розвиток короткозорості.
Якщо ж ми сидимо за столом рівно, текст розташований на відстані 40 см і все бачимо при світлі свічки й очі не напружуються, таке читання не зашкодить.
Чому розвивається короткозорість? Звернімося знову до анатомії. Усередині ока є м'яз, який регулює ширину зіниці, – циліарний. Коли він розслабляється, зіниця розширюється, а коли в активному стані – звужується. Якщо під час роботи присовувати предмети ближче, ніж належить, цей м’яз перенапружується. Крім нього, в оці є ще 6 м'язів, які відповідають за окорухові функції. Їх дія в таких умовах також несприятливо впливає на зір.
Отже, чинником розвитку короткозорості є саме робота на близькій відстані. Недостатнє освітлення безпосередньо не впливає на очі, але може бути причиною зменшення відстані до предмета, який потрібно розглянути. Ось такий взаємозв’язок.
Негативний вплив різкого переходу від темряви до світла
Тут добре навести аналогію з тренажерною залою. Уявіть, що ви ніколи не качалися й раптом вирішили зробити жими зі штангою у 100 кг. Вона просто розчавить вас. Так само буде, коли у темряві раптом увімкнути світло. Деякі люди скаржаться, що в них через це з'являються кола чи темні плями перед очима. А все тому, що різке світло стає надмірним подразником для наших фоторецепторів у сітківці. Вони настільки сильно подразнюються, що головний мозок просто не встигає обробляти сигнал, і ми отримуємо ефект плям.
Тож якщо відбулося екстрене вимкнення світла, треба поступово нарощувати освітлення, щоб очі встигли адаптуватися до такої зміни. Якщо ж електрику нарешті увімкнули й світло спалахнуло, на якийсь час заплющіть повіки. Хоча мозок насправді сам надішле сигнал це зробити. Просто створіть умови, щоб поступово вийти з різкого подразника.
Кому шкодить погане освітлення
Є низка хвороб, за яких порушується темнова адаптація, або механізм адаптації зору в сутінках. Пацієнтам із глаукомою, захворюваннями сітківки, віковими макулярними дегенераціями, вродженою абіотрофією сітківки набагато складніше перебувати в умовах постійного вимкнення світла через порушення шару фоторецепторів в оці.
Люди, в яких звужено поле зору, наприклад при пігментному ретиніті або зазначених вище захворюваннях, почуваються дуже некомфортно. Вони банально не можуть закрапати краплі, нічого не бачать – їхнє соціально-побутове життя стає дуже важким.
Як зрозуміти, що світла достатньо
Треба дотримуватися безпечної відстані до книги і спостерігати, якщо так читати комфортно, видно всі літери, ми не присуваємо видання ближче, значить, освітлення достатньо.
Слід зауважити, що в кожного показник комфорту читання свій: комусь вистачить світла від свічки, а комусь знадобиться лед-лампа на акумуляторах.
Для короткозорих і людей із захворюванням очей суворіші правила – вони мають обов’язково дотримуватися гігієни зору: читати за правильної відстані, гарного освітлення й уникати різких переходів світла-темряви.