Олександр Кацуба: У бізнесу дві вимоги до держави – прозорість і передбачуваність правил гри

КИЇВ. 27 липня. УНН. Минулого тижня у бізнес-спільноті резонансом став похід підприємців в Офіс президента для діалогу з владою. Приводом стало кілька гучних скандалів, коли правоохоронні органи вчиняли дії, які бізнес вважав тиском з боку держави. Так і народилася чергова спроба побудувати комунікацію “влада – бізнес”, щоб забезпечити бізнесу права та безпеку з боку держави.

Що з цього приводу думає бізнес УНН запитав у Олександра Кацуби — українського підприємця, експерта у сфері енергетики, власника компанії АЛЬФА ГАЗ.

Далі наводимо повну відповідь представника бізнес-спільноти.

Бізнес обурюється на безлад на митниці (традиційний), блокування податкових накладних, немотивований інтерес до себе з боку нацполіції, прокуратури та інших силових відомств, велику кількість перевіряючих органів, які заважають ефективно працювати. Більшість цих проблем давня й існує не менше 10 років. Але ми кожного разу чекаємо, що після якоїсь точки Ч “такого більше не буде”, ми прокинемось в іншій країні та більше ніякі проблеми бізнесу не торкатимуться.

Приблизно те саме постійно відбувається навколо податкової системи. Останні 15-20 років український бізнес постійно перебуває під впливом двох парадигм – з одного боку нам постійно пропонуються радикальні податкові реформи, які неможливо втілити у життя, а з іншого – постійно знаходяться охочі впровадити нові адміністративні обмеження і правила, які б дозволили збирати податки краще і повніше. Або просто створювати нові приводи розширювати штат податкової.

Загалом, головне, що всі роки незалежності викликало скепсис підприємців до державної системи, – невідомість. Бо правила гри змінювалися стабільно. І це була чи не єдина стабільність у відносинах “бізнес – держава”. Причому зміна правил була прив'язана до ситуативної кон'юнктури, до прізвища керівника уряду чи президента, до балансу сил між найбільшими фінансово-промисловими групами. З 2014 року до цього всього додалися  зовнішні безпекові фактори. Окупація Криму. Війна на Донбасі. Пандемія коронавірусу. І з 24.02.2022 – повномасштабне російське вторгнення. Більшість українських підприємців долучилась до того, щоб максимально підтримати країну у протистоянні агресору. Держава теж зробила кілька кроків назустріч. Мораторій на перевірки. Тимчасове зниження податків. Але минав час і деякі зі звичних практик повернулися. І це – в умовах, коли українська економіка й українське суспільство перебувають під найбільшим тиском в історії незалежності. Звісно, це є наслідком того, що деякі державні інституції – податкова, митниця, частина правоохоронних органів – досі не реформовані. Крім того, державні екологи, державні геологи, архітектурна інспекція, ДСНС, держслужба з питань безпеки харчових продуктів, НКЦПФР (фондового ринку немає, а нацкомісія – є), держслужба праці, пенсійний фонд і ще приблизно два десятки державних установ і відомств можуть перевіряти, контролювати або деструктивно впливати на роботу бізнесу.

Як підприємець я працював в майже десятку галузей – від оренди бізнес-офісів до видобутку газу і від фінансових послуг до складного виробництва. Звісно, за 20 років сотні разів стикався з перевіряючими, контролюючими та фіскальними службами й органами. І переважно – через те, що 1 січня кожного нового року (а іноді й 1 липня, двічі на рік) змінювалися якісь правила, норми, стандарти. Не скажу, що у нас щоразу вимагали хабаря, але юристи й менеджмент кожного бізнесу витрачали купу часу на всі ці процедури.

І зараз все це має продовження. Підприємці сподівалися, що велика війна повністю перезавантажить відносини бізнесу і держави. Але цього поки що не сталося. Ніхто не заперечує необхідності сплачувати податки. Ніхто не заперечує необхідності контролю. При правильному діалозі бізнес, враховуючи екстраординарні умови, в яких ми зараз знаходимося, навіть готовий буде платити більше.

Бізнес не має страждати від зловживань податкової чи силовиків, він має працювати. Витрати на юристів та бухгалтерів зависокі, бо постійно треба підлаштовуватись під новації, про які ніхто не просив і які не несуть жодної користі. Всім слід брати приклад з Національного банку, який в останні роки став островом стабільності в питаннях регулювання та контролю, а всі новації переважно спрощують життя бізнесу. Як мінімум, це справедливо для ринку фінансових послуг та страхового ринку.

Від держави йому треба два чітких кроки назустріч:

Прозорість комунікації. Влада (парламентська більшість, президентська команда, Кабінет міністрів, мінфін, податкова, митниця) має говорити “одним голосом”. Бізнес має розуміти та публічно чути, як держава бачить економічний розвиток, як – податкову систему, що робиться, щоб правоохоронні органи захищали закон, а не полювали за окремими підприємцями. Дуже важко вірити в позитивні перспективи, коли ти бачиш, як різні представники влади посилають бізнесу різні сигнали: податкова реформа і різке зниження податків, додаткове “закручування гайок” і повернення перевірок у подвійному обсязі, обшуки й кримінальні справи з сумнівним бекграундом, обіцянки реформ і сприятливих умов для відновлення. Цього не має бути. Можливо, потрібно створити інформаційну платформу взаємодії бізнесу й інвесторів з державною системою, щоб уникати подібних кейсів.

Передбачуваність правил. Найкраще, що можна зробити й під час, і після війни – це не змінювати податки або як мінімум адміністрування податків, директиви, правила перевірок, не створювати нові регуляційні органи й поступово обмежувати вплив старих. Не повинні до бізнесу, де працює 20 людей, приходити 25 контролюючих органів. Це – нонсенс. Але це все ще частина української реальності. Ніхто і ніколи при здоровому глузді не вимагає перетворити країну у величезний офшор з нульовими податками та відсутнім регулюванням, потрібні лише Зрозумілість і Стабільність директив, законів, управлінських і регуляторних практик.

Більшість представників українського бізнесу готові інвестувати в країну прямо зараз, готові працювати в будь-яких зовнішніх обставинах, але хочуть бачити в державній системі свого партнера, з яким разом розбудовується економіка і країна. З яким разом потрібно буде відновлювати країну і забезпечувати українське економічне диво після перемоги над ворогом.

А що треба з боку бізнесу? Дуже просто – дотримуватися тих саме принципів, яких ми як спільнота вимагаємо від держави. Не називати ухилення від податків боротьбою за лібертаріанські цінності, а невиконання нормативів при забудові ознакою вільного ринку. Тож з боку бізнесу теж необхідна прозорість і готовність грати з державою “у відкриту”.

Механізмом, який може побудувати цю прозору взаємодію, є цифровізація. Технічно нескладно як отримувати відомості про роботу бізнесу, так і прозоро й автоматично платити податки та виконувати інші зобов'язання перед державою. Потрібна лише політична воля і взаємна довіра, щоб розпочати цей процес. І швидко досягти необхідного результату.

Такі кроки назустріч дозволять зробити країну інвестиційно привабливою по-справжньому. Бо те саме фактично багато років вимагають від української держави й іноземні інвестори. Саме це вони бачать в Польщі. І – як результат – 96% іноземних інвесторів виявляють бажання інвестувати в Польщу знову і 88% опитаних компаній мають намір збільшити або зберегти той самий рівень видатків на інвестиції в Польщі. Ми маємо прямувати до такої ж цифри. До такого ж рівня прозорості, зрозумілості та простоти.

Чи може Україна пройти цей шлях? Чи можуть бізнес і влада почати взаємодіяти стабільно цивілізовано? Так. У нас, за великим рахунком, просто немає іншого вибору. Впевнений, це усвідомлення прийде й до влади, й до бізнес-спільноти.