Україна зацікавлена у двосторонній безпековій угоді зі США: що вона несе на практиці і до чого тут “Вашингтонський договір”

Україна зацікавлена у двосторонній безпековій угоді зі США: що вона несе на практиці і до чого тут “Вашингтонський договір”

Київ  •  УНН

6 травня 2021, 13:48 • 30955 перегляди

КИЇВ. 6 травня. УНН. Україна зацікавлена в укладенні зі Сполученими Штатами двосторонньої безпекової угоди, яка потенційно може посилити обороноздатність країни. Що наразі відомо про угоду і яким може бути принцип її роботи, пояснює УНН.

Що за нова угода

Так, після зустрічі з Державним секретарем США Ентоні Блінкеном, що відбулась 6 травня, Володимир Зеленський заявив, що на переговорах сторони серед інших підняли і питання “ймовірної двосторонньої дуже серйозної угоди” між Вашингтоном і Києвом.

Однак про те, що українську сторону цікавить можливість укладення подібного договору, стало відомо раніше. Зокрема, як повідомляв заступник керівника ОП Ігор Жовква, подібні безпекові угоди зі Сполученими Штатами Америки є у певних країн.

Перевершить всі очікування

Як розповів УНН заступник міністра закордонних справ України Євгеній Єнін, плануючи угоду, українські посадовці спирались на уже наявний досвід США.

“Це — надзвичайно амбітна ідея. Вона, належачи українській стороні, а сьогодні ми отримали схвальні відгуки співпраці на цьому напрямку з боку наших американських партнерів. Попереду досить складна і тривала робота, але я більш ніж переконаний що результати перевершать всі найсміливіші очікування”, — зазначив він.

Дипломат не назвав конкретних країн, чий досвід було взято за основу, але зазначив що “це такі практичні приклади, які вже мають США і це значною мірою полегшить узгодження певних елементів майбутнього документу з українською стороною”.

Ідея не нова

Як розповів УНН колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко, ідея про безпекову угоду між Україною і США виникла ще у 2008 році.

“Тоді після нападу Росії на Грузію ця ідея була підтримана тодішнім керівництвом держави, і українська дипломатія почала працювати над текстом такої угоди, її проект був підготовлений. Але, в той час президент Буш молодший ще продовжував вдивлятись в очі Путіну і бачити там щось схоже на мир. Тому ідея цієї угоди не була реалізована”, — зазначив співрозмовник УНН, який на той час займав посаду голови МЗС.

З його слів, натомість було підписано Хартію про стратегічне партнерство між Україною і Сполученими Штатами Америки.

Документ, серед іншого, декларує наміри реалізувати програму посиленого безпекового співробітництва, яка передбачає “збільшення українських можливостей та посилення України як кандидата на членство в НАТО”.

“Я думаю, це була помилка США, що вони не зробили тоді цей крок (мова про підписання двосторонньої безпекової угоди — ред.). Я думаю, що помилкою буде і зараз у разі, якщо це залишиться лише розмовою. А те, що ця тема обговорюється, це добре — значить вона на порядку денному, і тепер уже залежить від нас, чи вона буде підписана, бо насправді йдеться не про те, що зараз часто говорять, про цю угоду поза НАТО — нам така угода, я вважаю, не потрібно. Я вважаю, нам потрібно прагнути членства в НАТО, а ця угода, про яку частенько говорять, „головний союзник поза НАТО“ — вона надається країнам, які за визначенням не можуть бути в Альянсі”, — пояснив Огризко.

Так і не підписана в 2008 році угода, зі слів екс-міністра, крім загальних речей, які у таких випадках повинні мати місце, містила й дещо цікаве.

“Вона, якщо коротко, передбачала статтю 5 Вашингтонського договору, тільки у двосторонніх відносинах”, — зазначив він.

Так, стаття 5 Північноатлантичного (Вашингтонського) договору передбачає принцип колективної оборони. Він полягає в тому, що напад на будь-яку з держав — членів НАТО розглядається як напад на них усіх.

Додамо

Минулого року США уклали оборонну угоду з Польщею. Такий документ мав на меті зміцнити західну військову присутність на східному фланзі НАТО у відповідь на посилення з боку Росії.

Угода передбачала зокрема, що 1000 американських військовослужбовців буде розгорнуто у Польщі, як доповнення до кількох тисяч військових НАТО, які вже дислоковані у країні.