Обговорення 8 травня анонсував речник Єврокомісії Ерік Мамер, і уточнив, що усі пропозиції щодо чергового санаційного пакету проти рф були розіслані 5 травня.
За словами Мамера, новий пакет санкцій буде зосереджений на тому, щоб максимально заблокувати постачання до росії товарів, які вже потрапили під обмеження.
Зокрема, як стверджує Bloomberg, Євросоюз запропонував заборонити доступ до своїх портів для суден, які намагаються обійти санкції щодо російської нафти, прагнучи стримати транспортування нафти й нафтопродуктів нижче за граничні ціни, встановлені країнами G7.
Власне, те що новий санкційний пакет, скоріш за все, не міститиме якось новацій підтвердила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час останнього візиту до Києва 9 травня. За її словами, ЄК нині «разом з нашими міжнародними партнерами зосереджені на боротьбі з обходом (санкцій - ред.)».
Загалом, з її слів, можна зробити висновок, що ЄС зосередиться на трьох наступних напрямах:
- додати більше продуктів до заборони на транзит;
- запропонувати новий інструмент для боротьби з обходом санкцій.
- заборонити "тіньові" структури з росії та третіх країн, які навмисно обходять санкції.
У свою чергу, Володимир Зеленський за підсумками переговорів з фон дер Ляєн висловив сподівання, що у рамках 11-го пакету санкцій Євросоюз запровадить обмеження щодо атомної галузі рф.
«Ми розраховуємо на ухвалення найближчим часом 11-го санкційного пакету, і його частиною мають бути потужні санкції проти атомної галузі держави-терориста. Тоді сила цього пакету буде пропорційною рівню загрози» - зазначив Президент України.
Водночас експерти оцінюють, що цей пакет санкцій стане викликом для Євросоюзу. Мова йде зокрема про головний елемент цього пакету – унеможливлення обходу санкцій через треті країни.
«Питання обходу санкцій стоїть на порядку денному, починаючи з 2014-2015 року, коли були запроваджені перші санкції проти російської федерації у зв'язку з анексією Криму та агресією на сході України», - наголосив у коментарі УНН економіст Ігор Бураковський.
Але проблема з цим криється і у відсутності в ЄС централізованої санкційної політики – тобто ухвалені на рівні керівництва Євросоюзу рішення втілюються на національних рівнях по-різному. А також у тому, що ЄС не може змусити інші країни, які не є членами Союзу, дотримуватися цих санкцій – залишається лише домовлятися.